Потрапити «в гру» дуже просто. До того, як це стало популярним у ЗМІ, дітей вербували в різних групах соціальної мережі «ВКонтакте». З дітьми просто починали листування, переконували їх у власній унікальності та самотності, потім пропонували зіграти в гру.

Після того, як групи смерті стали досить популярними, дитина могла сама «призвати» організаторів, написавши повідомлення в стрічку з певним хештегом (міткою): #синийкит #яждуинструкций #тихийдом та іншими варіаціями.

Після появи куратора, жертві присвоювали номер і починали давати завдання. Одним з перших завдань було надіслати свою геолокацію. Потім слід перейти за посиланням, яке давав куратор. Тільки-но дитина потрапляла на сторінку, там запускався таймер.

Цей таймер відміряв час, що залишився жертві на життя. А оскільки посилання було закріплене за персональною IP адресою, таймер завжди показував точний відлік часу, що дуже впливало на вразливих підлітків і надавало відчуття реальності того, що відбувається.

Далі завдання ставали цікавішими: вишкрябати лезом кита або метелика на руці, прокинутись о 4.20, піднятися на дах. Так само підлітку давалася спеціальна музика, яку він повинен був постійно слухати. Переважно це була мінорна електронна музика, де низькі частоти перемішувалися зі звуками моря та китів.

Після легких завдань і спілкування з куратором, квест ускладнювався. Наприклад, потрібно було зробити надрізи на руці, вбити тварину, стояти на краю даху або мосту. Заборонялося спілкуватися з друзями, які відмовлялися грати.

Як докази дитина повинна була постійно робити фотозвіт виконаних завдань.

# раз_два_три_кит_прийди

Таким чином, і без того вразливих підлітків підводили до суїциду, занурюючи в транс і оточуючи похмурими умовами, ізолюючи від друзів.

Якщо дитина відмовлявся виконувати будь-яке із завдань і зіскакувала з гачка, куратор починав погрожувати підлітку особисто розправитися з ним, або завдати шкоди його сім'ї. Оскільки дитина заздалегідь надсилала свою геолокацію, організаторам було відоме її місцезнаходження.

Кінцевим завданням було вбити себе. Куратор заздалегідь обговорював з жертвою обстановку самогубства: від фонової музики, до способу умерти. Зрозуміло, все мало зніматися на відео або вестися онлайн трансляція.

За даними кіберполіції кількість подібних завдань варіюється від 13 до 50. Також кіберполіція вважає, що ці відео створювалися з подальшою метою продажу в діпнеті.

Звичайно, в діпнеті можна придбати практично все, однак вартість подібних відео не така вже висока, і користується попитом у дуже вузького кола людей. Тому однозначно сказати, що метою цих груп був перепродаж відео - не можна.

А в кінці лютого київська поліція врятувала двох дівчат-підлітків. Вони пішли з дому, бо отримали останнє завдання у "групі смерті": стрибнути із багатоповерхівки. 

На Херсонщині поліція також запобігла самогубствам двох 17-річних дівчат, які пішли із дому через ту саму смертельну гру. 

# ня_пока

Рина Паленкова

У 2015 році шістнадцятирічна Рина Паленкова з Уссурійська розміщує на своїй сторінці у ВКонтакте селфі поруч із залізницею. На дівчині рожева шапка і, хоча шарф приховує половину обличчя, по очах видно, що Рина посміхається. Підпис під фотографією небагатослівний: «Ня.Пока». Далі дівчина лягає на рейки і проїжджаючий поїзд акуратно відрізає їй голову.

Цей інцидент набув широкого розголосу, багато в чому завдяки фотографії її обезголовленого тіла, що випадково потрапила в мережу. Вона швидко перетворилася на інтернет-мем, і навіть стала темою чорного гумору.

На тлі посмертної слави дівчинки, починають розкручуватися групи смерті (зокрема f57). В них розповідають, що нібито Рина перед смертю подивилася відео, яке і стало причиною її смерті. Вони, зрозуміло, теж мали це відео і готові були поділитися. Якщо, звичайно, бажаючі погодяться пройти кілька завдань.

Причетність дівчини до подібних груп не було доведено, однак вона досі користується славою як серед любителів чорного гумору, так і серед початківців-суїцидників.

#тихий_дом

Якоїсь однозначної філософії в подібних групах нема, всі вони - це суміш різноманітних страшилок інтернету, які були придумані ще на початку 2000-х. На основі цих страшилок будувалися цілі квести і з'явилося таке явище як «нетсталкінг».

Нетсталкери займалися тим, що шукали в мережі цікаві і незвичайні сайти та «таємну інформацію». Вони створили карту, де інтернет ділився на кілька рівнів: d, c, b, a. Рівні були створені спецслужбами і найглибші відкривалися лише втаємниченим.

Усі звичайні сайти містилися на поверхневому рівні d і не є шкідливими. Однак, нетсталкери воліли заходити в діпнет, який на їхню думку може зберігати як таємниці, так і небезпеку: будь-який необережно відкритий «глибокий» сайт нібито може позбавити розуму нетсталкера.

Читайте також: Зброя, наркотики та кілери. Що приховує чорний бік інтернету

Кінцева мета більшості нетсталкерів - потрапити в «Тихий Дім». Зараз ця назва використовується групами смерті. З Тихого Дому неможливо повернутися, натомість людина, що потрапила туди, знаходить абсолютні знання.

Незрозуміло тільки, хто розповів про все це, якщо ні у кого не вийшло повернутися. 

Чому вмирають кити

Поки не зрозуміло, чому і кому потрібен цей транс, в якому діти по команді стрибають з вікон і ріжуть собі вени. Багато психологів пишуть про те, що куратори груп володіють цілком професійними навичками психології.

У групах збираються тисячі людей, а значить, це робота сотні професіоналів. Також вражає велика кількість добре монтованих роликів і зведених аудіотреків для подібних груп.

Усе це наводить на думку про добре організовані групи професіоналів, які працюють злагоджено, як смертоносний механізм. Але професіонали не харчуються повітрям, отже їхню роботу хтось оплачує. Ось тільки хто, поки залишається незрозумілим - українські, білоруські, російські діти сидять у одній соціальній мережі і спілкуються в одних і тих самих групах.

На багатьох форумах висловлюється ідея про своєрідне «нагнітання» проблеми самою державою, спеціально для того, щоб можна було ввести нові (а у випадку Росії чергові) обмеження та цензуру в інтернеті.

Так, 2016 року черговий сплеск суїцидної хвилі дозволив посилити заходи контролю, і було прийнято «пакет Ярової», суть якого зводилася до того, що кожен мусить доносити, за пости в соціальних мережах можуть посадити, а з будь-якого провайдера за будь-якою вимогою може вимагати листування і розмови користувачів. 

Попри підозри, цензуру і закриття груп, «організатори» суїцидів продовжують свою діяльність, а розкручування теми в ЗМІ змушує зацікавитися навіть тих дітей, які ніколи і не думали про смерть.

Врятувати китів від вимирання

У соціальних мережах активно блокують будь-які мітки, що стосуються «китів». На спробу викликати куратора і «почати гру», кореспондента Еспресо.TV було заблоковано і перенаправлено на сайт психологічної підтримки.

Однак не можна назвати «групи смерті» єдиною причиною суїциду підлітків. Найчастіше в такі групи приходять діти з неблагополучних сімей. Цей тривожний дзвінок закликає батьків згадати про своїх дітей, щоб ними не "зайнявся" хтось із мережі.

«Тут можна зіграти на конфлікті між батьками і дитиною. Вкрай рідко батьки є авторитетом для дитини у віці від 12 до 16 років. Підлітку здається, що вдома його не розуміють, і він шукає собі якогось лідера і підтримку поза домом. Якщо вдома на нього постійно кричать, то в таких групах йому кажуть, що він герой і особлива людина», - ділиться спостереженнями з Еспресо.TV психотерапевт Світлана Скринник.

Однак психотерапевт вважає, що не кожна дитина може стати жертвою, адже не кожна дитина перебуває в деструктивному середовищі, а значить, її складніше ввести в транс.

«Легше з тими дітьми, у яких батьки, наприклад, розлучаються. Розлучення взагалі одна з найбільших психотравм, бо дитина це сприймає неправильно: я поганий, я недолугий, тому вони через мене розлучаються. І не кожен батько може правильно подати цю подію, іноді батьки відіграються на дітях: «Ти як тато, йди живи з ним», - каже Скринник.

Ще проблемою є те, що тему груп смерті підняли, розкрили і розрекламували. Тепер навіть той, хто не знав, заради інтересу може спробувати приєднатися до руху.

«Батькам я рекомендую не нагнітати. Потрібно поговорити з дитиною, тому що є абсолютна різниця, коли дитина бачить інформацію в інтернеті або по телевізору, або чує її від батьків. Попереджати дитину про те, що вона може побачити такі групи і навіть зайти на них, але це небезпечно» - радить психотерапевт Скринник.

Батьки повинні пам'ятати про кнопки Конфіденційність у соціальних мережах. Дитячу сторінку можна і потрібно зробити закритою від чужих очей.

У дитини не повинно бути в друзях людей, яких вона не знає в реальному житті. Усе це, зрозуміло, потрібно обговорювати з дітьми, а не суворо забороняти.

http://espreso.tv/article/2017/02/24/syniy_kyt

Самоубийство представляет собой сложное явление, в течение многих столетий привлекающее к себе внимание философов, теологов, врачей, социологов и людей искусства; по мнению французского философа Альберта Камю, высказанному в его сочинении «Миф о Сизифе», самоубийство является единственной по-настоящему серьезной философской проблемой.

Самоубийство требует нашего внимания, поскольку является серьезной проблемой общественного здоровья, однако его превенция, к сожалению, представляет собой весьма нелегкую задачу. На основании существующих объективных данных можно сказать, что превенция самоубийств возможна, однако для ее осуществления необходим довольно широкий диапазон мер, начиная с обеспечения как можно лучших условий воспитания детей и юношества, включая эффективное лечение психических нарушений, а также контроль факторов риска, обусловленных окружающей средой. Необходимым условием успеха программ суицидальной превенции является постоянное повышение образовательного уровня лиц, профессионально вовлеченных в этот процесс и уровня осознания значимости проблемы широкими слоями населения.

Самоубийство - масштабы и проблемы

-Каждые 40 секунд где-нибудь в мире человек совершает самоубийство.

-Каждые 3 секунды кто-то предпринимает суицидальную попытку.

-Самоубийство является одной из трех ведущих причин смерти молодых людей в возрасте от 15 до 35 лет.

-Каждое самоубийство, так или иначе, затрагивает, по меньшей мере шестерых людей.

-Психологическое, социальное и экономическое воздействие самоубийства на семью и ближайшее окружение погибшего неизмеримо велико.

Самоубийство - это сложное многофакторное явление, не существует какой-либо единственной его причины. Оно является результатом взаимодействия биологических, генетических, этнокультурных, психологических, социальных и экологических факторов.

Трудно объяснить, почему одни люди решают совершить самоубийство, а другие, находясь в таких же (или еще худших обстоятельствах), не делают этого. Как бы то ни было, значительную часть самоубийств можно предотвратить.

Сегодня самоубийство является важной проблемой общественного здоровья во всех странах.

Самоубийство и психические расстройства

Исследования самоубийств, совершаемых как в развивающихся, так и в развитых странах, показали, что большинство людей совершивших самоубийство, страдают теми или иными психическими заболеваниями.

Одним из таких заболеваний является депрессия.

Депрессия является наиболее распространенным диагнозом у лиц, совершивших самоубийство. Следует отметить, что ухудшение настроения бывает у всех. Любой человек временами испытывает подавленность, грусть и растерянность, чувствует себя одиноким и заброшенным, но обычно эти чувства бывают преходящими. Если же подобные переживания длятся долго и нарушают обычный распорядок жизни человека, они перестают быть обычным унынием или хандрой и становятся первыми признаками заболевания. В число наиболее частых симптомов депрессии входят:

-чувство печали, тоски в течение всего дня и на протяжении длительного времени;

-потеря интереса к обычной деятельности;

-снижение веса (без соблюдения диеты) или прибавка в весе;

-увеличение или уменьшение продолжительности сна, слишком раннее пробуждение;

-постоянное чувство усталости и слабости;

-чувство своей никчемности, вины, безнадежности или беспомощности;

-раздражительность и беспокойство;

-нарушения внимания и памяти, неспособность сосредоточится и принять решений;

-повторяющиеся мысли о смерти и самоубийстве;

Часто депрессия остается не выявленной. Вообще депрессия относится к числу необычных заболеваний: существует много подходов к ее лечению, однако по многим причинам, оно часто не диагностируется. Среди этих причин следующие:

-людям (особенно, мужчинам) зачастую бывает трудно признаться в симптомах депрессии, так как они видят в ее проявлениях «признаки слабости»;

-симптомы депрессии часто выглядят, как признаки, свойственные всем, поэтому заболевание своевременно не распознается;

-диагноз депрессия особенно трудно установить, если человек наряду с ней страдает еще и соматическим заболеванием;

-пациенты с депрессией нередко предъявляют нечеткие жалобы, в первую очередь, наразнообразные боли и физическое недомогание.

Алкоголизм

-Около трети всех самоубийств совершают лица, у которых имеется зависимость от алкоголя;

-5-10% лиц, зависимых от алкоголя кончают жизнь самоубийством;

-В момент совершения суицидального акта многие находятся под воздействием алкоголя;

Специфическими признаками, при которых суицидальный риск при алкоголизме повышен, являются:

-раннее начало алкоголизации;

-длительное злоупотребление алкоголем в анамнезе;

-употребление больших доз алкоголя;

-слабое физическое здоровье;

-депрессивное настроение;

-состояние постоянного хаоса и беспокойства в личной жизни;

-недавняя утрата важных межличностных отношений, например, разрыв отношений с супругом(ой) и/или с семьей, развод, смерть близкого человека;

-проблемы на работе.

Степень риска самоубийства повышают и соматические заболевания. Сюда относятся:

-неврологические расстройства;

-злокачественные новообразования;

-диабет;

-рассеянный склероз;

-хронические заболевания почек, печени и других органов желудочно-кишечного тракта;

-костно-суставные болезни;

-сердечно-сосудистые и нейроциркуляторные заболевания;

-сексуальные расстройства;

-заболевания органов зрения и слуха;

-хронические заболевания, сопровождающиеся постоянным болевым синдромом.

Психические особенности человека в состоянии суицидального

кризиса

Для психологического состояния человека, находящегося в суицидальном кризисе, характерны следующие особенности:

-амбивалентность: большинство людей испытывают смешанные чувства по отношению к совершению суицидального акта. В душе склонного к суициду человека постоянно происходит борьба между желанием жить и желанием умереть, причем верх одерживает то одно из них, то другое. Человеку одновременно и хочется избавиться от боли, которую он испытывает от жизни, и продолжить жить. Многие самоубийци на самом деле не желают умереть - они просто глубоко несчастны и не удовлетворены своей жизнью. Если они получают своевременную поддержку, их стремление жить усиливается.

-импульсивность: самоубийство нередко бывает импульсивным актом. Как и любое внезапное побуждение, импульс к совершению суицида является преходящим и длится от нескольких минут до нескольких часов. Пусковым механизмом к его появлению служат негативные повседневные события. Помогая разрешить подобные кризисы и оттягивая время, можно уменьшить желание совершения самоубийства.

-ригидность (отсутствие гибкости): когда человек находится в суицидальном кризисе, его мысли, чувства и действия весьма ограничены, «сужены». Он постоянно думает о совершении самоубийства и не способен увидеть какие-либо иные способы разрешения проблемы. Он мыслит по принципу «все или ничего».

Большинство лиц с суицидальными тенденциями сообщают о своих мыслях и намерениях окружающих. Они часто подают определенные «сигналы», от них можно услышать высказывания о «желании умереть», о «чувстве своей бесполезности». Все это призывы о помощи, которые не следует игнорировать.

Каковы бы не были конкретные проблемы, те мысли и чувства, которые появляются у суицидальных людей, во всем мире являются весьма сходными.

Чувства: печаль, тоска, одиночество, беспомощность, безнадежность, самоуничижение.

Мысли:

«Лучше бы мне умереть»

«Я не в силах сам ничего предпринять»

«Нет мочи больше терпеть все это»

«Я неудачник и являюсь для всех обузой»

«Всем будут лучше без меня»

Как оказать помощь

Зачастую, когда человек говорит, что он «устал от жизни» или «не видит в жизни никакого смысла», его слова либо не принимают всерьез, либо ему приводят примеры других людей, которым удалось успешно справиться с еще большими трудностями. Ни один из этих ответов не окажет на самом деле помощи суицидальному человеку.

Первоначальный контакт очень важен. Необходимо очень внимательно выслушать, проявить участие, заботу, теплоту, быть честным и откровенным, выражать уважения к мнениям и ценностям человека, предложить эмоциональную поддержку и помощь специалистов.